Логін*
Пароль*
Підтвердження паролю*
ПІБ або (та) назва організації*
Поштова адреса для доставки*
Адреси електронної пошти*
Телефони, факси
ICQ
 * - обов`язкові поля.
Завантажується...
+38 (0432) 655-755, а/с 2890, Вінниця - 27, 21027
Теза
видавництво
видавництво Теза
Обкладинка

Іван Андрусяк Дата народження: 28 грудня 1968 р. Освіта: Івано-Франківський державний педагогічний інститут ім. В. Стефаника, філологічний факультет (1992); Українська академія державного управління при Президентові України (1997); The University of North London (1997, стажування). Творчість: Автор поетичних книг «Депресивний синдром» (1992), «Отруєння голосом» (1996), «Шарґа» (1999), «Повернення в Ґалапаґос» (2001), «Сад перелітний» (2001), «Дерева і води» (2002), «Часниковий сік» (2004); книги прози "Вургун" (2005); політологічного есею «Блиск і злиденність української націонал-демократії» (1999, у співавторстві з Є. Петренком); збірника літературно-критичних статей «Літпроцесія» (2002); збірок перекладів вибраних віршів поляка Анджея Бурси «Усмішка горлом» (1999) та американця Е. Е. Каммінґса (у співавторстві з Катериною Борисенко, 2004); публіцистичної книги російської журналістки Анни Політковської «Друга чеченська» (2004). В якості редактора, літературного редактора, упорядника, перекладача, автора передмов чи післямов тощо брав участь у підготовці до друку близько 70 книжок. Співпраця: Журнали «Книжковий огляд», «Книжник-review», «Книжковий клуб плюс»; газети «Дзеркало тижня», «Без цензури», «Україна молода», «Народне слово» та ін.; інтернет-видання «Діалог»; низка видавництв. Постійний автор літературних часописів «Кур’єр Кривбасу», «Сучасність», «Березіль», «Слово і час», «Кальміюс»; член редколегії часопису «Кальміюс». Літературні відзнаки: лавреат конкурсу видавництва «Смолоскип», літературних премій «Благовіст» та ім. Бориса Нечерди. Членство: Асоціація українських письменників, Національна спілка журналістів України. Сім’я: дружина Катерина Борисенко (літературознавець, поет, перекладач), син Іван, дочки Єлизавета і Стефанія. (інформація і фото з офіційного сайта Івана Андрусяка)

Обкладинка

Кірстен Бойє ( Kirsten Boie ) Кірстен Бойє народилася 1950 року в Гамбурзі. Вивчала німецьку й англійську мови, здобула вчений ступінь доктора наук за літературознавчі дослідження, працювала вчителькою. Нині вона – одна з найіменитіших авторів дитячої та юнацької літератури. Лауреат численних національних міжнародних літературних премій, зокрема премії імені Ганса Крістіана Андерсена, за видатні твори в галузі дитячої та юнацької літератури. Вся її творчість відзначається «високою літературною якістю і неймовірною різноманітністю». Детальніше про Кірстен Бойє Кірстен Бойє закінчила Гамбурзький університет, спеціальність: німецька та англійська філологія, літературознавство. Довший час працювала вчителькою в Гамбурзькій гімназії, поки у 1983 році не усиновила першу дитину – тоді вона припинила вчителювання та написала першу дитячу книжку. У 1985 році усиновила другу дитину. Її перша книжка “Щасливий вибір Паули” (1985) мала великий успіх: була відзначена Німецькою літературною премією для юнацтва й стала книгою місяця Німецької академії дитячої та юнацької літератури. Загалом світ побачили понад 60 книжок Кірстен Бойе, які було перекладено багатьма мовами світу. У всіх своїх книгах авторка завжди на стороні дітей: у Бойє всі діти симпатичні й життєрадісні, чого не скажеш про дорослих. Також Бойє пише кіносценарії для дитячого телебачення, дослідження і доповіді з дитячої та юнацької літератури. Кірстен Бойє була тричі нагороджена медаллю імені Ганса Крістіана Андерсена за неоціненний внесок у розвиток сучасної літератури для дітей та юнацтва в 2000, 2002 та 2004. сторінка Кірстен Бойє Wikipedia de Нагороди: Kalbacher Klapperschlange1 (1988), Evangelischer Buchpreis2 (2006), Deutscher Jugendbuchpreis3 (1986, 1987, 1991, 2000). Основні твори: З Якобом все змінилося (1986 ) З дітьми ніхто ж не розмовляє! (1990) Я такий крутий! (1992) Неля-Пропелля (1994) Принцесса Розенблюте (1995) Не Чикаго, не тут! (1999) Nicht Chicago. Nicht hier. Рік Моні (2003) Monis Jahr Медлевінґери (2004) Die Medlevinger Скоґландія (2005) Skogland Маленький лицар Тренк (2006) Der kleine Ritter Trenk (2007) Prinzessin Rosenbl?te. Wach gek?sst! 1 Премія KALBACHER KLAPPERSCHLANGE – це літературна премія, яку надає жюрі, членами якого є діти. Діти віком від 8 до 13 років читають і оцінюють новинки літератури за останній рік і преміюють їх улюблену книжку. Інформація про їх рішення офіційно оголошується через пресу та медія і визнається. Автор отримує деревяну змійку. 2 Премія Evangelischer Buchpreis надається з 1979 року за романи, біографії, юнацьку літературу, лірику. Визначальними при надані цієї премії є пропозиції читачів віруючих. 3 Премія Deutscher Jugendbuchpreis надається з 1956 року Міністерством в інтересах сімї, пенсіонерів, жінок та молоді Німечини. Жюрі представляють робочі кола критиків, літературознавців та інших експертів, які визначають найкращі твори літератури для дітей та юнацтва і номінують медаллю імені Міхаеля Енде. Kirsten Boie was born in Hamburg in 1950. She studied German and English literature and wrote a doctoral thesis on a topic in the field of literary research. She worked as a secondary school teacher in Hamburg from 1978 until 1983. When she adopted a child she had to stop teaching and began to write. Her first book "Paule ist ein Gl?cksgriff" (1985) was very well received and won several awards. Since then she has published more than 60 books for children and teens that have been translated into many languages. Special mention must be made of her novels for young adults that critically examine social issues and display literary innovation. In addition to the many awards she has won, her complete works have been nominated for the Hans Christian Andersen Award three times (in 1999, 2001 and 2003). Kirsten Boie lives with her family near Hamburg. Kirsten Boie, eine der renommiertesten deutschen Autorinnen des modernen Kinder- und Jugendromans, wurde 1950 in Hamburg geboren. Dort absolvierte sie auch Schule und Studium, mit Ausnahme eines Studienjahres an der englischen Universit?t Southampton mit einem Auslandsstipendium der Hamburger Universit?t. W?hrend des Studiums bibliothekarische Hilfst?tigkeiten in der Bibliothek des literaturwissenschaftlichen Seminars der Universit?t, um den Lebensunterhalt zu verdienen. Nach dem ersten Staatsexamen in den F?chern Deutsch und Englisch Promotion in Literaturwissenschaft ?ber die fr?he Prosa Bertolt Brechts. Parallel dazu Unterricht an einer privaten Handelsschule, Referendariat, Heirat, dann T?tigkeit als Lehrerin an einem Hamburger Gymnasium. Auf eigenen Wunsch Wechsel an eine Ganztagsgesamtschule. 1983 Adoption des ersten Kindes, auf Verlangen des vermittelnden Jugendamtes musste sie ihre Lehrerinnent?tigkeit aufgeben und schrieb daraufhin ihr erstes Kinderbuch. 1985 Adoption des zweiten Kindes. Bereits ihr erstes Buch, 1985 unter dem Titel PAULE IST EIN GL?CKSGRIFF erschienen, wurde ein beispielloser Erfolg (Auswahlliste zum Deutschen Jugendliteraturpreis, Buch des Monats der Deutschen Akademie f?r Kinder- und Jugendliteratur in Volkach; Ehrenliste des ?sterreichischen Staatspreises f?r Kinder- und Jugendliteratur). Inzwischen sind von Kirsten Boie weit mehr als sechzig B?cher erschienen und in zahlreiche Sprachen ?bersetzt worden. B?cher, die keinen Zweifel daran lassen, dass die Autorin auf Seiten der Kinder steht. Dass sie dabei auch die Erwachsenen nicht vergisst, macht ihre Figuren so wahrhaftig und sympathisch, ihre B?cher so liebens- und lesenswert. Neben Kinder- und Jugendb?chern schreibt Kirsten Boie auch kleinere Drehb?cher f?rs Kinderfernsehen, au?erdem Vortr?ge und Aufs?tze zu verschiedenen Aspekten der Kinder- und Jugendliteratur. In den letzten Jahren unternimmt Sie zunehmend Reisen ins europ?ische und nichteurop?ische Ausland im Auftrag des Goethe-Institutes. 2007 wurde sie f?r ihr Gesamtwerk mit dem Sonderpreis des Deutschen Jungendliteraturpreises ausgezeichnet. Kirsten Boie lebt mit ihrem Mann im Einzugsbereich von Hamburg. Zwei Dinge sind Kirsten Boie beim Schreiben besonders wichtig: Zum einen, dass Literatur f?r Kinder immer auch Literatur sein sollte; zum anderen, dass dar?ber nicht vergessen wird, an wen sie sich richtet, dass sie also Literatur f?r Kinder ist: "Bei dem Spagat zwischen beiden Anforderungen rutsche ich sicherlich einmal mehr zur einen, einmal zur anderen Seite hin aus. Aber hier die richtige Balance zu suchen, ist es gerade, was das Schreiben f?r Kinder f?r mich so aufregend macht."

Обкладинка

Володимир Бондарь народився у 1975 році. Навчався у Харківському художньому училищі та у Харківському художньо-промисловому інституті (наразі Харківська академія дизайну та мистецтва) на відділенні художник-живописець. По завершенні інститут малював картини, працював графічним дизайнером, а з 2003 року почав ілюструвати книжки українських та російських фантастів. Неодноразово визнавався кращим художником року на фестивалях фантастики в Росії, Україні та на Євроконі - 2007. Нині Володимир оформлює книжки Сергія Лук'яненко, Ніка Перумова, Генрі Лайона Олді, Вадима Панова, Марини та Сергія Дяченків, Василя Головочова, Олексія Пєхова та інших популярних письменників. Одружений, плекає двох доньок. Владимир Бондарь родился в 1975 году. Учился в Харьковском художественном училище и в Харьковском художественно-промышленном институте (ныне Харьковская Академия дизайна и искусства) на отделении художник-живописец. После окончания института рисовал картины, работал графическим дизайнером, а с 2003 года начал иллюстрировать книги украинских и российских фантастов. Неоднократно признавался лучшим художником года на фестивалях фантастики в России, Украине и на Евроконе 2007 года. Сейчас Владимир Бондарь оформляет книги Сергея Лукьяненко, Ника Перумова, Генри Лайона Олди, Вадима Панова, Марины и Сергея Дяченко, Василия Головачёва, Алексея Пехова и других популярных писателей. Женат, растит двух дочерей.

Обкладинка

Освіта: Вінницький державний педагогічний університет, філологічний факультет, спеціальність “Українська мова й література, англійська мова” (1997). Робота: з 2001 р. — головний редактор видавництва “Тезис” (м. Вінниця); 1999 р. — редактор видавництва “Тезис” (м. Вінниця); 1997-1999 рр. — викладач англійської мови (СЗОШ № 34 і СЗОШ № 7, м. Вінниця). Проекти: редактор серії адаптованих читанок з англійської мови для учнів середньої школи (видавництво “Тезис”), редактор та член редколегії серії “Пригодницька бібліотека” (пригодницьких книжок для дітей 9-12 років). Переклади: з англійської: Лімерики Едварда Ліра (“Соняшник”, №7, 2004). Йоун Колфер. Список бажань (Вінниця, “Тезис”, 2008). з російської Марина і Сергій Дяченки “Пригоди Марійки Михайлової” (Вінниця, “Тезис”, 2005.) Марина і Сергій Дяченки “Габріель і сталевий Лісоруб” (Вінниця, “Тезис”, 2005). Катерина Мєдвєдєва. Скляна, олов'яна, дерев'яна (Вінниця, “Тезис”, готується до друку). Редагування перекладів: Пауль Маар. Що не день, то субота (пер. з нім.) Пауль Маар. Машина для здійснення бажань, або Суботик повертається в суботу (пер. з нім.) Пауль Маар. Китобус, або Нові цятки для Суботика (пер. з нім.) Пауль Маар. Пан Белло і блакитне диво (пер. з нім.) Пауль Маар. Новеньке про пана Белло (пер. з нім.) Кристина Нестлінґер. Конрад, або Дитина з бляшанки (пер. з нім.) Кристина Нестлінґер. Обзивають мене мурахоїдом (пер. з нім.) Вітаутас Рачицкас. Пригоди капчика (пер. з литовської) Корнелія Функе. Іґраїна Безстрашна (пер. з нім.) Юлія Ґаланіна. Троє з міста (пер. з рос.) Юта Трайбер. Синє озеро сьогодні зелене (пер. з нім.) Клаус Гаґеруп. Маркус і Діана (пер. з норв.) Клаус Гаґеруп. Маркус і дівчата (пер. з норв.) Ульф Старк. Мій друг Персі, Бофало Біл і я (пер. зі швед.) Кірстен Бойє. Скоґландія (пер. з нім.)

Обкладинка

Леся Воронина (Вороніна Олена Анастасіївна) народилася 21 березня 1955 року в м. Києві, письменниця, журналістка. 1979 року закінчила філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Друкувала статті, рецензії, інтерв’ю у часописах “Україна”, “Київ”, „Всесвіт”, “Ранок”, “Дніпро”, “Літературна Україна” та ін. З 1987 до 1991 року — редактор відділу літератури та мистецтва журналу “Україна”. З 1991 року працює у дитячому журналі “Соняшник“. З 1992 по 2006 — головний редактор часопису. Член Спілки письменників України, член Асоціації Українських письменників. Пише для дітей. Автор дитячих іронічних детективів, об'єднаних у серію “Суперагент 000”: “У пащі крокодила”, “Пастка у підземеллі, “Таємниця підводного міста”, “У залізних нетрях”, “Таємниця золотого кенгуру”, пригодницьких повістей “Пригоди голубого папуги”, “Хлюсь та інші”, “Таємниця Чорного озера”. Під псевдонімом Гаврило Гава написала понад сто сюжетів коміксів , що впродовж 13 років, з'являлися на сторінках журналу “Соняшник”. Книжки: “Суперагент 000”, Київ, “Соняшник” 1996 р., “Суперагент 000. Нові пригоди” , Київ, “Соняшник”, 2000 р., “Таємниця смарагдового дракона” Київ, “Соняшник”, 2001 р., „Суперагент 000. Таємниця золотого кенгуру”, Вінниця, „Теза” 2004 р., "Таємниця пурпурової планети", Вінниця, "Теза, 2005 р., "Таємне товариство боягузів", Вінниця, "Теза", 2006 р. Літературні псевдоніми: Гаврило Ґава, Ніна Ворон, Олена Вербна. Перекладає з польської мови (твори Станіслава Лема, Славоміра Мрожека, Анни Ковальської, Анни Карвінської, Гелени Бехлерової та ін.) Жовтень 1994 р.- березень 1995 р. на запрошення Міністерства освіти провінції Альберта (Канада) та Канадського Інституту Українських студій їде до Едмонтону, де бере участь у підготовці освітнього проекту “Нова” для двомовних, україно-англійських шкіл провінції Альберта. З 1997 року паралельно з роботою у журналі “Соняшник” працює коментатором у Національній радіокомпанії України. Автор і ведуча культурологічних програм “Українська культура сьогодні і завжди”, „Мандрівець”, “Відлуння тисячоліть”. Основна тема передач — сучасний стан української мови та культури. У бесідах з визначними представниками літератури, мистецтва, науки автор намагається розкрити причини духовного занепаду, асиміляції, низької національної свідомості багатьох наших співвітчизників і, водночас, знайомить слухачів з людьми високого духу, тими хто творить майбутнє України. Серед найпомітніших передач з циклу “Українська культура сьогодні і завжди” бесіди з відомим мовознавцем Ларисою Масенко, присвячені відродженню української мови й нерозривному зв”язку між мовою й політикою, розмови з Миколою Плав”юком — головою проводу ОУН, останнього президента України в екзилі, спогади Надії Світличної про її брата — правозахисника й поета Івана Світличного, діалоги з письменником, філософом Євгеном Сверстюком, поетом Іваном Драчем, істориком Леонідом Залізняком, головою Товариства “Просвіта” Павлом Мовчаном. Лауреат Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв і п'єс "Коронація слова" (2005 р.). Леся Воронина, народилася в Києві. Росла допитливою й кмітливою дитиною. Дуже рано почала складати різні фантастично-гумористично-таємничі історії, а також лякачки, які виконувала під час тихої години у садочку, а згодом під час перебування в літніх піонерських таборах. Людина, яка вміє розповідати захопливі історії, як відомо, цінується у будь-якому колективі. Отож, усвідомивши, що володію талантом оповідача, вступила на філологічний факультет Київського держуніверситету. А позаяк вчилася на заочному відділенні, то паралельно з навчанням працювала на різних роботах, які змінювала щороку. Працювала кур’єром у Спілці письменників України (великий життєвий досвід і колосальні враження — історії з життя укр. письменників), елктромонтером 4-го розряду (Деревообробний комбінат №6) , братання з трудовим колективом, часте розпивання вин “агдам”, “гратієшті”, “сонце в келиху”, багато часу для прочитання Кастанеди, Ауро Біндо Кгхоша та ін. ізотеричної літератури, що в буремні 70-80 рр. практикувалося у середовищі інтеліґенції, розмови на кухні тощо. Але найголовнішим були мандри автостопом — до Карпат, у Крим, а також (потягом) до дружньої Польщі. Знайомство з польською культурою, театром, літературою, графікою вразило. Брала інтерв’ю у Станіслава Лема у нього вдома у Кракові, спілкувалася з Тадеушем Ружевичем, дивилася його вистави у вроцлавському Новому театрі. Читала багато самвидавівських книжок і сама почала писати. Перші казки написала для сина Євгена, щоб якось укоськати неспокійну дитину. Записала їх, подала до вид-ва “Веселка”, звідки прийшла рецензія, де мене звинувачували у тому, що, мовляв, у мене “звірі кращі за людей”. Це дало мені привід замислитися над власними прихованими комплексами… Працювала в журналі “Україна”, коли 1991 р. з’явився “Соняшник” – дитячий альтернативний (незаідеологізований) журнал, з радістю прийняла запрошення працювати в ньому літредактором. Через рік таємним голосуванням (це було модним на поч. 90-х) мене обрали головним редактором, ким я залишаюся й понині. Працювати було дуже цікаво й весело. Редакція була творчою лабораторіюєю, куди приходили молоді геніальні художники й письменники. Часто, коли не було класних матеріалів, писала сама в усіх жанрах, тобто довелося стати універсалом. 1995 року на запрошення Канадського інституту українських студій поїхала до Едмонтону, де готувала тексти для двомовних — україно-англійських шкіл провінції Альберта. Доводилося до такої міри адаптувати твори -- це була жорстка вимога замовників, що вони перетворювалися на щось подібне до інструкцїї з користування електром’ясорубкою. Але це також був неоціненний життєвий досвід. По-перше, розвіялася рожева мрія дитинства про ідеальну капдійсність, по-друге, коли за півроку повернулася до Києва, схотіла написати іронічний детектив-пародію, де використовувала безліч епітетів, порівнянь метафор тощо – це була протиотрута від піврічного “обрізання” тексів для канадських діточок. Так з’явився “Суперагент 000”. Українські діти сприйняли книжку, почали писати в “Соняшник”. просити продовження. Написала загалом п’ять коротких повістей про вкраїнського супермена. Мені було весело і цікаво писати. “Супераген 00” вийшов трьома виданнями, зараз має з’явитися зовсім інша за жанром –фантастична книжка для дітей “Таємниця Пурпурової планети”. Паралельно з “Соняшником” працюю на радіо на каналі “Культура”, маю авторські передачі. Збираюсь написати сценарій за своїм “Суперагентом 000” і видати окремою книжкою комікси, сценарії до яких писала всі 15 років, що працюю в “Соняшнику”. Книжки: “Суперагент 000”, Київ, “Соняшник” 1996 р. “Суперагент 000. Нові пригоди” , Київ, “Соняшник”, 2000 р. “Таємниця смарагдового дракона” Київ, “Соняшник”, 2001 р. “Суперагент 000. Таємниця золотого кенгуру”, Вінниця, “Теза” 2004 р. “Таємниця пурпурової планети”, Вінниця, “Теза”, 2005 р. “Таємне товариство боягузів”, Вінниця, “Теза”, 2006 р. Переклади: Гелена БЕХЛЕРОВА. Жабенята в червоних капелюшках. Казка. – Київ.: Веселка, 1980 (з пол.) Борис КРЕКОТІН. Дивна хвороба. Оповідання. – Барвінок. – 1986. - № 10 (з рос.) Станіслав ЛЕМ. Невидимий. Уривок з наук-фантаст. Повісті “Мир на Землі” – Україна. – 1988. – № 6 (з пол.) Костянтин ДОМАРОВ. Натусин місток. Оповідання. – Барвінок. – 1988. - № 3.(з рос.) Віталій БІАНКИ. Музикант. Оповідання. – Барвінок. – 1989. - № 2. (з рос.) Славомір МРОЖЕК. Льольо. Оповідання. – Україна. – 1990. - № 27. (з пол.) Станіслав ЛЕМ. Фіаско. Роман. Ч.1. – Всесвіт. – 1990. - №№ 2,3 Юзеф ПІЛСУДСЬКИЙ. Рік 1920. Михайло ТУХАЧЕВСЬКИЙ. Похід за Віслу. Анджей ГАРЛІЦКІ.Дивна війна 1920 року. – Всесвіт. – 1990. - № 3. (з пол.) Анна КАРВІНСЬКА. Геррінон. Повість. – Соняшник. – 1994. - № 5. (з пол.) Девід ГЕЦ. Ті, що живуть у стінах. Оповідання. – Соняшник. – 1995. №3. (з англ) Анна КОВАЛЬСЬКА. Справжній лицар, Ієронім. Оповідання Соняшник – 2001 Станіслав ЗИГУНЕНКО “1000 загадок Всесвіту” – Київ: Школа. 2003 (з рос.) Марина і Сергій ДЯЧЕНКИ “Дика енергія. Лана” — “Теза”, 2006 (разом із Іваном Андрусяком)

Обкладинка

Горева Євгенія Антонівна Пані Євгенія — легенда перекладацької школи в Україні. Вона — першокласний редактор перекладної літератури. Довгий час працювала редактором в дитячому видавництві Веселка та у видавництві Дніпро. Саме за її редакціїї побачили світ усі перекладені українською твори Міхаеля Енде. Її перу належать дві поетичні книжечки для дітей (українською мовою). Перекладає з англійської та німецької мов. Зокрема в її перекладі вийшли такі книжки: з німецької Міхаель Енде. Момо Джеймс Крюс. Мій прадідусь, герой і я Генріх Бель. Біла ворона Пауль Маар. Машина для здійснення бажань, або Суботик повертається в суботу та інші. з англійської Скот О’Дел. Острів голубих дельфінів Памела Треверс. Мері Поппінс та інші. Gorewa Eugenia Antoniwna Übersetzt aus dem Englischen und Deutschen. In ihrer Übersetzung wurden solche Bücher ausgegeben: aus dem Deutschen Michael Ende. Momo James Krüs. Mein Uhrgroβvater, der Held und ich Heinrich Belle. Weisse Krähe Paul Maar. Am Samstag kam das Sams zurück aus dem Englischen Scott O`Deil. Die Insel der blauen Delphine Pamela Travers. Mary Poppins Frau Eugenia ist eine Legende unter Übersetzer in der Ukraine. Sie ist eine erstklassige Redakteurin der übersetzte Literatur. Sie hat eine lange Zeit als Redakteurin bei dem Kinderverlag “Wesselka” und bei dem Verlag “Dnipro” gearbeitet. Gerade unter ihre Redaktion erschienen alle ukrainische Übersetzungen der Werke von Michael Ende und Ottfried Präussler. Sie hat auch zwei poetische Büchlein für Kinder geschrieben (auf Ukrainisch).

Обкладинка

Українські письменники, пишуть російською мовою. НАЙКРАЩІ ПИСЬМЕННИКИ-ФАНТАСТИ ЄВРОПИ, 2005. Сумарний наклад їхніх книжок перевищив 1 000 000 примірників. Члени спілок письменників України і Російської Федерації. Майже всі їхні твори відзначено призами. Сергій Дяченко (1945) — у минулому лікар, психіатр і кандидат біологічних наук, керував науково-дослідницькою лабораторією в Москві. По закінченню Всесоюзного Державного інституту кінематографії (сценарний факультет) займається літературою, журналістикою і сценаристикою. Автор сценаріїв багатьох науково-популярних і художніх стрічок, серед яких найвідоміші «Микола Вавілов», «Голод-33», «Гетьманські клейноди». Член Спілки кінематографістів. Лауреат Державної премії України, лауреат вітчизняних і міжнародних кінофестивалів. Захоплюється бадмінтоном, підводним туризмом, брав участь у багатьох наукових і археологічних експедиціях підвищеної складності, у тому числі на Тихому океані. Марина Дяченко (1968) — актриса театру і кіно, телеведуча. Закінчила Київський Театральний інститут і викладала мистецтво сценічної мови. Захоплюється плаванням, підводним спортом, подорожами. Мешкають у Києві, одружені, мають доньку Анастасію. Дяченки стверджують власну тему і власного героя. Їхня тема — це вибір у скрутних, часом нелюдських умовах. Їхній герой — це людина, яка незалежно від обставин залишається людиною. Тільки справжня любов — до жінки, до світу, до свободи — уможливлює правильний вибір і відповідальність за цей вибір. Дія, близька до детективної, психологічна глибина та фантастичні припущення — усе це, поєднане в Дяченкових творах, висвітлює таємниці нашої підсвідомості, наче спалах блискавки. Дяченки плідно працюють — щороку з'являються їхні нові твори. Критики одностайно відзначають кінематографічний потенціал їхніх речей. Сьогодні Дяченки працюють над своїми першими екранізаціями (романи “Відьомська доба”. “Ритуал”, деякі казки). Майже кожна нова річ подружжя стає подією в літературному житті, одержує премії та нагороди. Загалом їх більше 40 (!). На Загальноєвропейській конференції “Єврокон” у Глазго в 2005 році голосуванням представників 24 країн Марину і Сергія Дяченків визнано найкращими письменниками-фантастами Європи. Марина і Сергій Дяченки — письменники, співавтори, пишуть переважно в жанрі фантастики. Їхні книги видано і перевидано загальним накладом більш як мільйон примірників. Чимало творів Марини і Сергія Дяченків відзначено призами, в тому числі за внесок у розвиток фантастики. Вони лауреати близько 50 літературних премій (“Аеліта”, “АВС-премія”, “Інтерпрескон”, “Сигма-Ф”, “Кадуцей”, “Бронзовий равлик”, “Меморіальна премія Кіра Буличова”, “SFINKS” та ін.). На європейській конференції фантастів “Єврокон-2005” у Ґлазґо (Шотландія) голосуванням представників 24 країн Марину і Сергія Дяченків визнано найкращими письменниками-фантастами Європи. Відгуки про авторів і книги “…з археологічних розкопок душі Дяченки видобувають живу воду, і тоді — таке відчуття, що ось-ось зрозумієш головне. Це власне, про будь-який з їхніх творів.” Костянтин Родик, Книжник-Review “…якщо ви помітили тріщинку в особистому житті — Дяченки стають ліками.” Костянтин Родик, Книжник-Review “Якось у телеефірі на дзвінок у студію “Що ви порадите почитати з психології?” я відповів: “Дяченків”. Костянтин Родик, Книжник-Review “Тексти Дяченків — як психоаналітичні тести; у перебігу читання хочеться стати кращим, “написати листа мамі”. Але, якщо хтось не знає, Дяченки — це не якийсь там імперативно-нудний моральний кодекс. Це — історії рівня «Основного інстинкту» Пола Верхувена або трилерів Стівена Кінга.” Костянтин Родик, Книжник-Review “…дитячий детектив ПРИГОДИ МАРІЙКИ МИХАЙЛОВОЇ — це класно, цікаво, весело й зовсім не одноманітно.” Анастасія Богуславська, Книжник-Review “Читайте дітям книжки Марини та Сергія, бо вони (ї книжки, і їхні автори) роблять наш світ теплим.” Книжник-Review “Кияни та найпопулярніші фентезисти СНГ Марина та Сергій Дяченки вже давно розпочали дрейф від вигаданих країн, які давали можливість глибше досліджувати наші реальні психологічні проблеми, до жорстких реалій сьогодення.” Дмитро Стус, Книжник-Review “АРМАГЕД-ДІМ” став непочутим пророцтвом-передбаченням-криком цивілізаційної неготовності до близьких випробувань, які накликалися всіма можливими засобами, але в котрі вірилося так само, як у близьке знайомство з інопланетянами.” Дмитро Стус, Книжник-Review “ДОЛИНА СОВІСТІ — новий роман Марини та Сергія — саме про це , про відповідальність сильних (вроджених психологічних лідерів) за свою силу в світі людей.” Дмитро Стус, Книжник-Review “Життя — та ж Долина, й усім нам доводиться її долати. Проте в яку б мушлю не заховалася людина, рано чи пізно її буде вирвано звідти невідворотними обставинами.” Дмитро Стус, Книжник-Review “Современники Гоголя — звучит? Запомните эту сумасшедшую мысль: мы — современники Марины и Сергея Дяченко.” Константин Родик, Політика і культура “Интерес к человеку, к глубинам его души — главная тема любого произведения Дяченко. Нестандартная ситуация (создаваемая специфическими средствами жанра) служит авторам чем-то вроде проекционного фонаря — и на фоне обіденной жизни вдруг проявляются серьезнейшие метафизические коллизии.” Виталий Каплан, Новый мир “Прекрасные авторы — супруги Дяченко из Киева (по первым профессиям он — психиатр, она — актриса), пишущие в оригинальном синтезном жанре, где почти детективная остросюжетность сочетается с психологизмом и элементами фантастики, и тем самым, как вспышками молний, освещаются тайники человеческого подсознания.” Владимир Леви “Читатель Дяченко может спорить с ними, принимать одни романы и отвергать другие, но он обязательно прочтет каждую новую их книгу. Потому что эти писатели, в отличие от многих и многих фантастов, сохранили способность удивляться и удивлять.” Михаил Назаренко, Реальность чуда (о книгах Марины и Сергея Дяченко) “Они создали свой мир, но не стали его пленниками. За десять лет они выросли из талантливых дебютантов в замечательных писателей… Они умеют задавать вопросы и давать на них бескомпромисные ответы.” Михаил Назаренко, Реальность чуда (о книгах Марины и Сергея Дяченко) Твори (основні) романи Олена й Аспірин. — Видавництво “Теза” — 2006. — ISBN 966-8317-52-1 Дика енергія. Лана. — Видавництво “Теза” — 2006. — ISBN 966-8317-77-7 Пещера. — Эксмо. — 2003. — 4-е изд. — ISBN 5-699-04575-9 Ведьмин век. — Эксмо. — 2005. — 4-е изд. — ISBN 966-8317-49-1 Армагед-дом. — Олма-Пресс. — 2000. — 4-е изд. — ISBN 5-224-00905-7 Привратник. — Эксмо. — 2002. — ISBN 5-699-04354-3 Шрам. — Эксмо. — 2002. — 4-е изд. — ISBN 5-04-010304-2 Преемник. — Эксмо. — 2005. — 4-е изд. — ISBN 5-699-12536-1 Авантюрист. — Эксмо. — 2005. — 4-е изд. — ISBN 5-699-11186-7 Скрут. — Эксмо. — 2005. — 4-е изд. — ISBN 5-699-10480-1 Казнь. — Эксмо. — 2004. — 4-е изд. — ISBN 5-699-05270-4 Магам можна все. — Эксмо. — 2001. — 4- изд. — ISBN 5-04-006987-1 Долина совести. — Эксмо. — 2001. — 4-е изд. — ISBN 5-04-008622-9 Пандем. — Эксмо. — 2003. — ISBN 5-699-02567-7 Варан. — Эксмо. — 2004. — ISBN 5-699-05978-4 дитячі та юнацькі Габріель і сталевий Лісоруб. — Теза, 2005. — ISBN 966-8317-49-1 Пригоди Марійки Михайлової. — Теза, 2005. — ISBN 966-8317-48-3 Ритуал. — Эксмо, 2004. — 8-е изд. — ISBN 5-699-05979-2 Ключ від королівства. — Джерела-М, 2005. — ISBN 966-7831-99-Х Королівська обіцянка. — Джереал-М, 2005. — ISBN 966-365-036-2 Повітряні рибки. — А-ба-ба-га-ла-ма-га. — 2004. — ISBN 966-7047-48-2 Про Дяченків Михайло Назаренко. Реальність чуда. о книгах Марины и Сергея Дяченко. — Мой компьютер, Тезис. — 2005. — ISBN 966-8317-64-5 Переклади англійською Baloon Fish. — A-ba-ba-ha-la-ma-ha, 2004. — ISBN 966-7047-48-2 польською Czas wiedzm. — Solaris, 2003. — ISBN 83-88431-68-4 Dolina sumlenia. — Solaris, 2003. — ISBN 83-88431-80-3 Armaged-dom. — Solaris, 2004. — ISBN 83-88431-52-8 Magom wolno wszystko. — Solaris, 2005. — ISBN 83-89951-10-X українською Олена й Аспірин. — Видавництво “Теза” — 2006. — ISBN 966-8317-52-1 Дика енергія. Лана. — Видавництво “Теза” — 2006. — ISBN 966-8317-77-7 Габріель і сталевий Лісоруб. — Теза, 2005. — ISBN 966-8317-49-1 Пригоди Марійки Михайлової. — Теза, 2005. — ISBN 966-8317-48-3 Ключ від королівства. — Джерела-М, 2005. — ISBN 966-7831-99-Х Королівська обіцянка. — Джереал-М, 2005. — ISBN 966-365-036-2 Брамник. — Джерела-М. — 2005. — ISBN 966-365-049-4 Шрам. — Джереал-М, 2006. Відьомська доба. — Кальварія, 2000. — ISBN 966-7092-57-7 та ін.

Обкладинка

REFERENCE Halyna Kyrpa – poet (author of three books of collected poetry and children’s books), interpreter (translates from German, Swedish, Norwegian, Danish, Bielorussian languages). Translated from Norwegian: Knut Hamsun. Pan. Glahns dцd. Pе gjengrodde stier. Jo Tenfjord. Det er ikke alltid lett е vaere julenisse heller. Einar Okland. Ut е gе. Fam Ekman. Kattens skrekk. Tormod Hangen. Zeppelin. Klaus Hagerup. Markus og Diana. Markus og gjentene. Eve-Marie Lund. Engletyven. Translated from Swedish: Jan Ekholm. Hurra fЦr Ludvig Lurifax! Gunnel Linde. Vov, sa mamma – grr, sa pappa. Inger Sandberg. Lilla spцket Laban. Selma Lagerlцf. Den heliga natten. Maria Gripe. Glasblеsarns barn. Elvis Karlsson. Ulf Stark. Kan du vissla Johanna. Min syster дr en дngel. Nдr pappa visade mej vдrldsalltet. (Are not published). Astrid Lindgren. Allrakдraste syster. Gцsta Knutsson. Pelle Svanslцs-bцcker. Elsa Beskow. Beate-Sofies friare. Christine Falkenland. Min skugga. Torgny Lindgren. Legender (2). Poems by: Siv Widerberg, Pдr Lagerkvist, Bo Setterlind, Gunnar Ekelцf, Edith Sцdergran, Harry Martinson, Vilgelm Ekelund, Erik Blomberg, Werner Aspenstrцm, Elmer Diktonius, Ingrid Sjцstrand, Hugo Hamilton, Britt G. Hallqvist, Barbro Lindgren, Marianne Sandels. Translated from Danish: Poems by Otto Helsted. Benny Andersen. Alle historierne om Snшvsen. Gorm Henrik Rasmussen. Mеneknaegten. Knurremurre. H. C. Andersen. Eventyr. Lisbet Torp. Sange. Translated from German: James Krьss. Florentine. Gьnter Gцrlich. Eine Anzeige in der Zeitung. Werner Heiduczek. Der kleine hдslige Vцgel. Poems by: Ingeborg Bachmann, Christine Busta, Fridrich Schiller, Moritz Hartmann, Wilhelm Szabo.

Обкладинка

Joseph Rudyard Kipling (РЕД`ЯРД Кіплінґ, Джозеф-(Редьярд),Рей КИПЛИНГ) "BIBLOS" // <!-- d=new Date(); d1=d.toLocaleString(); oldTitle=document.title; document.title=oldTitle " * " d1; //--> // Joseph Rudyard Kipling (РЕД`ЯРД Кіплінґ, Джозеф-(Редьярд),Рей КИПЛИНГ) Бiографiя англічанин Дата народження: 30 грудня 1865 - Бомбей, Індія Дата смерті: 18 січня 1936 Англійський поет і письменник. Відомий як співець британського імперіалізму, як творець чудових дитячих казок про Мауглі, допитливе слоненятко, кішку, яка гуляє, як собі знає, про відважного мангуста Рікі-Тікі-Таві,та багатьох інших. Лаурят - Нобелівська премія з літератури 1907 року Кіплінг народився в Бомбеї в родині, яка вважала себе англо-індійcькою. Своїм другим іменем він завдячує назві озера Редьярд, на берегах якого зустрілися його батьки. Згодом воно стало його першим іменем. Коли хлопчикові виповнилося 6 років, його, за звичаєм англійців, що працювали в Індії, відправили в Англію. В 1878 році Кіплінг вступив до військової школи. Оскільки він не проявив особливої тяги до навчання й не зміг заслужити собі стипендію, а батьки не мали змоги оплатити його навчання в університеті, в 1882 році йому довелося повернутися в Індію, де його батько, який на той час служив директором школи в Лагорі й доглядачем за музеєм, знайшов йому місце в місцевій газеті. Лахорську "Цивільну й військову газету" Кіплінг називав своєю "першою й найсправжнішою коханою". Працював він багато й важко, в 1886 році газета почала публікувати його перші оповідання. Перша збірка оповідань "Прості оповідання з пагорбів" (англ. The Plain Tales from the Hills) побачила світ в 1888 році. В 1887 Кіплінга переводять у більшу газету "Піонер" в Алахабаді, де він продовжує писати. В 1889 році газета звільнила Кіплінга внаслідок суперечки, і він, зібравши гроші за гонорари й зарплатню за шість місяців, покидає Індію, прямуючи до Лондона. Дорогою він відвідує Рангун, Сингапур, Гонконг і Японію, проіздить Америку від побережжя до побережжя. Поселившись в Лондоні, він продовжує публікуватися, переживає нервовий зрив, знаходить літературного агента, і за порадою лікарів, їде в нову мандрівку до Південної Африки, Австралій, Нової Зеландії й знову до Індії. В Індії його застає звістка про смерть літературного агента, на яку він реагує пропозицією руки та серця його сестрі Керрі Балестьєр. Після весілля в Лондоні молода пара їде в весільну мандрівку до Японії, але в Йокогамі їх застає звістка про те, що їхній банк прогорів. Тож вони повертраються на батьківщину дружини Кіплінга - Сполучені Штати Америки, де поселяються у Вермонті. Згодом вони купують будинок, який отримав назву "Наулаха". Там у Кіплінга народжуються дві доньки, він дуже плідно працює, багато публікується. Перебування в США закінчується в 1896 році. Причина називають дві: політичну й сімейну. Політичню причиною стала суперечка між Англією й Сполученими Штатами з-за прав арбітражу в справах Американського континенту. Ситуація загострилася до того, що з'явилися розмови про війну. Кіплінга прикро вразили анти-англійські настрої в США. Іншою причиною стали сварки з братом дружини, п'яницею й невиправного боржника. Зустрівшись якось із Кіплінгом напідпитку на вулиці, він пригрозив письменнику фізичною розправою. Незважаючи на те, що забіяку заарештували, розгляд справи в суді призвів до того, що Кіплінг став почуватися виснаженим і нещасним. Не дочекавшись вирішення справи, Кіплінги спакувалися й відбули до Англії. В Англії Кіплінг поселився на девонширському побережжі в будинку на пагорбі з видом на море. За його словами йому не подобалась нова домівка, але, незважаючи на це, письменник активно й плідно працював. Наразі Кіплінг вже був знаменитістю. Він не цурався політики в своїх творах. В 1898 році він опублікував поему присвячену ювілею королеви Вікторії, в якій проголошував свою гордість Британкською імперією й вірш "Ноша білої людини" (англ. The White Man's Burden), які створили великий галас. Чимало людей вважало ці вірші відвертою пропагандою імперіалізму й расової нерівності. В 1898 році Кіплінг з родиною поїхали на зимові свята до Південної Африки. Ця поїздка стала родинною традицією, що продовжувалася до 1908 року. В Африці його радо приймали, зважаючи на славу державного поета. Кіплінг віддячував своїм друзям поезіями на підтримку Англії в англо-бурській війні. Підчас подорожі до Америки в 1899 році Кіплінг і його старша донька Джозефіна захворіли на пневмонію, від чого Джозефіна померла. В 1902 році Кіплінг опублікував свою другу дитячу книжку "Just So Stories for Little Children". Підчас Першої світової війни загинув його єдиний син Джон. Кіплінг говорив: "Якщо є питання, чому він помер, скажіть, тому що наші батьки брехали." Реакцією на цю трагедію стала участь Кіплінга в роботі комісії догляду за могилами невідомого солдата. Він також напав двотомну історію Ірландської гвардії, в якій служив його син. Історія була опублікована в 1923 році. Перше десятиліття 20-го століття принесло Кіплінгу велику популярність. В 1907 році він отримав Нобелівську премію з літератури. В 1910 році Кіплінг написав знаменитий вірш "Якщо..." (англ. If...), який за результатами опитування, проведеного BBC в 1995 році, був визнаний найулюбленішим британським віршем усіх часів. Впродовж свого життя, задовго до виникнення нацизму Кіплінг вживав своїм символом свастику, яка з'являлася на обкладинках багатьох його книжок. Коли націонал-соціалісти в Німеччині теж прийняли цей древній символ, Кіплінг відмовився від нього. Помер Кіплінг в 1930-му, продовжуючи творити до самої смерті, хоча менш плідно. Прах Редьярда Кіплінга захоронений в Кутку поетів у Вестмінстерському абатстві. Його будинок став музеєм. Його репутація в сучасній Індії здебільшого негативна, хоча в листопаді 2007 року було оголошено, що будинок, де він народився, стане музеєм. "Захід є Захід, а Схід є Схід", взятий із "Балади про Схід і Захід" (англ. The Ballad of East and West). OH, East is East, and West is West, and never the twain shall meet вислів про неможливість примирення сходу й заходу, антитезою до якої у Кіплінга виступають слова But there is neither East nor West, Border, nor Breed, nor Birth, When two strong men stand face to face, tho’ they come from the ends of the earth Твори(Українські переклади) Кіплінг, Редьярд. Брати Моуглі: оповідання з життя дитини між звірями. Христофа Райсера Син, Видавниче Товариство "Дзвін" (Видання друге. Переклав Юр. Сірий). 234с. Київ-Відень, 1920. Кіплінг, Редьярд. Брати Моуглі: оповідання з життя дитини між звірями. Роман-газета, ч.1,2. Га-Іґ, Некарсульм, Накладом Української друкарні Га-Іґ (Переклад з англійської). Кіплінг, Редьярд. Мауглі: з Книги Джунглів. Веселка (Малював Сергій Артюшенко). 202с. Київ, 1967. Кіплінг, Редьярд. От так казки!. Свобода, Накладом Юрія Тищенка (Третє видання. Образки автора. Обкладинка Петра Холодного). Нью Йорк, 1952. Кіплінг, Редьярд. От тобі сторійки. А.В.Кисілевського, Накладня Якова Оренштайна (Переклав Вас. Ткачкевич). 94с. Коломия, . Кіплінг, Редьярд. Ріккі-Тіккі-Табі: Оповідання про хороброго мунґоса. Нашим дітям ОПДЛ (Переклад з англійської мови. Обкладинка роботи П. Андрусева. Ілюстрації репродуковані з англійського видання). Кіплінг, Редьярд. Ріккі-Тіккі-Таві: Оповідання. Дитячої літератури УРСР. Київ, 1959. Кіплінг, Редьярд. У селищі смерти. Заграва. Німеччина, 1962. Кіплінг, Редьярд. Як і чому: казки. Веселка. 146с. 25см. . Київ, 1971.

Обкладинка

Олекса Логвиненко Народився 31 березня 1946 р. у с. Товмач на Черкащині. Після навчання на факультеті іноземних мов (відділ перекладачів) Київського державного університету ім. Т. Шевченка працював коректором, редактором, завідувачем редакцією зарубіжної літератури, заступником головного редактора в українських видавництвах та журналі іноземної літератури “Всесвіт”. У 1993 -1998 рр. - один із засновників і виконавчий директор видавництва “Основи”. Нині - заступник головного редактора журналу “Киїів”. Член Національної Спілки письменників України. Автор численних перекладів українською мовою (з німецької та англійської) для видавництв, журналів, театрів, радіо, телебачення. Окремими виданнями вийшло близько 40 романів та повістей зарубіжних авторів. Серед них: Г. Бьоль “Дбайлива облога”, М. Вальзер “Робота душі”, П. Гандке “Жінка-лівша”, Г. Гартунг “Ми, Майзегаєри”, Г. Гессе “Сіддхартха”, Г. Грас “Бляшаний барабан”, Ф. Дюренмат “Правосуддя”, “Вавилонська вежа”, “Лабіринт”, “Мінотавр”, Н. Еліас “Процес цивілізації”, З. Ленц “Урок німецької”, Ф. Кафка “Щоденники 1910-1923”, Е. Канетті “Засліплення”, “Маса і влада”, Б. Келерман “Тунель”, Г. Крушель “Рятуйте мене, хто може”, К. Рансмайр “Останній світ”, Дж.Д. Селінджер “Ловець у житі”, В. Скотт “Пертська красуня”, Р. Стаут “Дзвінок у двері”, Л.Франк “Сліва, де серце”, М. Фріш “Homo Фабер”, К. Функе “Володар над злодіями”, Г. Уелс “У безодні”, І. Шоу “Хіб по воді” (у співавторстві з В. Мусієнком), Е. Штріттматтер “Тінко”, “Новеньке про пана Белло” П. Маара, “Іграїна безстрашна” К. Функе, “Скоґландія” К. Бойє “Синє озеро сьогодні зелене” Ю.Трайбер та ін. Нагороджений літературною премією імені Миколи Лукаша за переклад роману К. Рансмайра “Останній світ” (1993 р.), літературною премією Відомства Федерального канцлера Республіки Австрія за переклад твору Норберта Еліаса “Процес цивілізації” (2003 р.), премією Імені Максима Рильського за високохудожні переклади творів зарубіжних авторів (2006 р.). Oleksa Lohvynenko Oleksa Lohvynenko ist 1946 geboren. 1965-1970 studierte Germanistik an der Universität in Kyiw. Im Anschluß Mitarbeit in verschiedenen ukrainischen Verlagen als Korrektor, Lektor, Lektoratsleiter, stellvertretender Cheflektor, Verlagsleiter. Zur Zeit ist er stellvertretender Cheflektor in der Monatszeitschrift “Kyiw”. Oleksa Lohvynenko hat zahlreiche Übersetzungen für verschiedene Verlage, Zeitschriften, TV, Theater und Rundfunk gemacht, circa 40 Bücher deutsch- und englischsprachiger Autoren ins Ukrainisch übersetzt (darunter “Fürsorgliche Belagerung” von H. Böll, “Masse und Macht”, “Die Blendung” von E. Canetti, “Justiz”, “Labyrinth”, “Turnbau”, “Physiker”, “Minotaurus” von F. Dürrenmatt, “Über den Prozeß der Zivilisation” von N. Elias, “Links, wo das Herz ist” von L. Frank, “Homo Faber” von M. Frisch, “Herr der Diebe” C.Funke, “Die Blechtrommel” von G.Grass, “Die linkshändige Frau” von P. Handke, “Wir Meisegeiers” von H. Hartung, “Siddhartha” von H.Hesse, “Tagebücher 1910-1923” von F. Kafka, “Der Tunnel” von B. Kellermann, “Deutschstunde” von S. Lenz, “Seelenarbeit” von M. Walser, “The Election” von Sh. Markman, “The Fair Maid of Perth” von W. Scott, “The Catcher in the Rye” von J.D. Salinger, “Bread upon the Waters” von I. Shaw u.a.), “Neues von Herrn Bello” von P. Maar, “Igraina ohne Furcht” von C. Funke, “Der blaue See ist heute grün” von J.Treiber und “Skogland” von K. Boie ins Ukrainische übersetzt. 1993 erhielt Oleksa Lohvynenko den literarischen Mykola-Lukasch-Preis für die Übersetzung des Romans “Die letzte Welt” von Christoph Ransmayr als die beste Übersetzung des Jahres 1992 in der Ukraine. 2003 wurde ihm eine Prämie des Bundeskanzleramtes der Republik Österreich für seine Leistungen als literarischer Übersetzer und 2006 der literarische Maksym-Rylskyi-Preis für sein Übersetzerschaffen zuerkannt.

Обкладинка

Пауль Маар нароxдився 1937 року в Швайнфурті. Вивчав малярство та історію мистецтва. Один із найпопулярніших і найбагатогранніших німецьких дитячих і молодіжних авторів. Пише романи й вірші, сценарії та п’єси, ілюструє й перекладає. Саме він вигадав потішного Суботика, про якого згодом створено захопливий фільм. Творчість Пауля Маара відзначено багатьма нагородами, в тому числі Німецькою літературною премією (за “Суботика в небезпеці”), Австрійською державною премією, премією братів Грімм, премією Фрідріха Рюкерта, а також найпрестижнішою в німецькій літературі для юних — Почесною премією за весь творчий доробок автора. Книги Пауля Маара українською • Пан Белло і блакитне диво (перший переклад у світі!) • Що не день, то субота • Машина для здійснення бажань, або Суботик повертається в суботу (вперше українською!) • Китобус, або Нові цятки для Суботика (вперше українською!)

1
2
Завтра на Майдані

Завтра на Майдані Експозиція Українці мали підстави вийти на Майдан і опозиційні політики приєднались до нас. Разом прагнемо розв'язати економічну і культурну кризи, спричинені владою через недостатність нашого спротиву. Робота над помилками є політичною. Розвиток Янукович, кабінет міністрів, парламент втратили легітимність в наших очах. І ми сумніваємось, чи опозиціонери гідні нашого мандату довіри, бо з першого погляду вони витрачають наш запал, марно звертаючись до глухих і ницих. Нас також підриває і обурює думка, що опозиція сама не знає, що нині робити - бо ж ми не глухі, та нам досі не озвучили зрозуміло і по кроках весь план аж до перемоги. Повідомляють лише, що робити безпосередньо зараз. Натомість достатньо придивитись відсторонено, і відкривається краща картина. Зміна влади має стати легітимною не тільки для тих, хто є на Майдані очно чи серцем, а й для тих виборців, які ідей Майдану не поділяють. І вони, і міжнародна спільнота має бачити, що Майдан використав всі можливості розв'язати конфлікт в рамках українського законодавства. І лише за умови публічного вичерпання таких можливостей, Майдан скористає право прямого народовладдя. Ймовірно, влада вважає, що ігноруючи нас, приведе в тупік мирний виступ українців. Ми озлобимось і станемо кулаками владу видирати. Але ми так не зробимо. Або заб'є нас бандитами у формі ї без. І ми, стомлені, розчаровані, розчавлені, розійдемось по кутках на довгі роки. Але ми так не зробимо. Сподівається, залякати нас карною відповідальністю за протест, безгрошів'ям і злиднями, несплатою зарплат і пенсій, покаранням студентів та вирахуванням з бюджетників. Ніби через те, що ми не працюємо, а на Майдані байдики б'ємо. Щоби відступились. Але ми так не зробимо. Ми вчинимо інакше. Маємо змогу перемогти без насильства, навіть коли влада не здає повноважень. Ми можемо обрати нову владу і коритись лише їй. Їй платити податки і виконувати її постанови. Її представити міжнародній спільноті. І жити по-новому. Та ще не час. Бо мусимо пройти весь шлях легітимності заради нас самих і єдності України. Отже, залишилось відчекати стільки часу, скільки притомному президенту достатньо, аби написати указ про розпуск Кабміну і подати у відставку самому. Може з день. Може ще з два, щоби перед загрозою втратити вкорінені у Європі статки, внутрішні страхи і протиріччя розірвали партію влади зсередини. І ще з кілька на позачергову сесію Верховної Ради, яка зі страху втратити впливи і безславно відійти, збереться сама, розпустить Кабмін і новою більшістю прийматиме потрібні нам закони. Ці дні швидко стічуть. Як до того часу влада не здасться, маємо ненасильницький рецепт і замінимо її. Кульмінація І зустрічатимемо Різдво в перезапущеній самоусвідомленій Україні. Кода Завтра на Майдані. P.S. А стару владу, якщо не звільнить кабінетів, притягнемо до відповідальності за несплату оренди :-) P.P.S. Ті, хто знайшов час і сили піднятись над рутиною і бути на Майдані, почуваються добре бо бачать світлі обличчя одне-одного і взаємонадихаються. І готові виходити знову, і знову. Тому пишу, переважно, на підтримку тих, кому не виходить бути на Майдані. Маємо зберігати рішучість і силу духу, бо без них - програємо. P.P.P.S. Пост був наповнений посиланнями назовні. Та Файсбук "з'їв" їх усі. Буду вдячний за пояснення, як їх відновити.

Зустрічі із Сашком Дерманським та Мариною Павленко у Вінниці
2012-04-25
Чорні археологи проти юних детективів. Зустрічі з Олександром Есауловим у Вінниці

Запрошуємо на зустрічі з київським письменником Олександром Есауловим, добре відомим в Україні книжками для дорослих та підлітковими серіями «Дитячий детектив», «Заекрання». 27-го квітня 2012 року у Вінниці: 15:15 - зустріч в книгарні «Є» (Соборна, 89) 17:30 - дискусія в Центральній міській бібліотеці (вул. Хмельницьке шосе, 4) 18:45 - автограф-сесія в книгарні «Теза» (вул. Космонавтів, 63, вхід з двору. тел. 46-48-16) Пан Олександр презентуватиме «Чорних археологів» — новинку з популярної серії «Дитячий детектив». На зустрічах дізнаєтесь про нові небезпечні пригоди Льохи Холмса, Михи Ватсона та Насті Бонасьє. Події відбуваються в наші дні під Києвом. На зустрічі також запрошені археологи, краєзнавці, міліція, працівники музею. Сподіваємось дізнатись не тільки про пригоди кмітливих підлітків, але й чи існують скарби на Вінниччині. Що робити, коли відшукали скарб? І як діяти, якщо зустріли чорних археологів. Вхід вільний. Плакат серії «Дитячий детектив» для книгарень качайте тут: (pdf)

2012-04-20
Тексти
The Cock, the Mouse and the Little Red Hen (Адаптована читанка англійською мовою з вправами)
Багряні крила

«Багряні крила» Костянтина Матвієнка очікуване читачами продовження романів «Час настав» і «Гроза над Славутичем». Цього разу Аскольд Четвертинський і його друзі мусять боротися з перевертнями в дев’ятому сторіччі, у часи Віщого Олега. Вони знову мають клопіт зі співробітниками Центру історичних корекцій Федерації, які з невичерпним ентузіазмом прагнуть змінити українську історію. А ще героям доводиться витягати з комп'ютерної халепи домовика Лахудрика. У цьому їм допомагає Хакер із Луганська. Тим часом до Землі пхається Багряна зоря — планета Нібіру. Зростає кількість землетрусів, повеней та вивержень: наближається 2012 рік. Тоді до нас мають повернутися нави. До речі, вони вже отаборилися в Криму… Для юнацтва і молоді Читайте цикл Костянтина Матвієнка про Аскольда Четвертинського книжка перша «Час настав» книжка друга «Гроза над Славутичем» книжка третя «Багряні крила» книжка четверта «Добрий шлях» Видання підготовлено за допомогою вільного програмного забезпечення — Open Source

Зорі Трипілля
Друзі, посилання
Книгоспілка - всі українські книги і видавництваЛітакцентЗахід-східБуквоїдЛітературний форумЧитомоКнигобачення. Український видавничий портал.

zamov@teza.in.ua

+38 (0432) 655-755

а/с 2890 Вінниця - 27, 21027

© Богач Тарас. Програмування. 2008

© Богач Тарас. Дизайн, верстка. 2009

Технічна підтримка